Минуло стільки років, але найбільше запам’яталась атмосфера, яка тоді панувала в Хмельницькому технологічному інституті побутового обслуговування. Я навчалася на механічному факультеті. Наша група і весь наш потік були дуже дружними. Цікаво було навчатися, цікаво було і відпочивати. Пригадую дискотеки, які завжди були тематичними. Спочатку студенти готували якусь розважальну програму з виступами, з номерами та корисними повідомленнями, а вже потім розпочиналися танці. Звісно, охочих відвідати такі заходи завжди було багато, а іменні запрошення на дискотеку отримували найперше ті, хто гарно навчався і брав активну участь у студентському житті. Тому це було ще й гарним стимулом у навчанні.
Був у нас ще й СТЕМ (студентський театр естрадних мініатюр). Першого квітня у четвертому корпусі, в актовій залі, ми завжди влаштовували свято на честь Дня сміху. Там виступало багато моїх однокурсників, які, крім акторських здібностей, повинні були мати ще й гарне почуття гумору, бути, як то кажуть, гострим на язик, а це не кожному вдавалось. Природженим гумористом на нашому курсі був Володя Михайлюк. Зараз він працює приватним підприємцем у місті Хмельницькому. Тоді ж він грав у СТЕМі, і навіть коли ми зі студентами просто відпочивали, йому варто було прийти, приєднатися до нас, і всі вибухали сміхом – така вже він був весела, радісна й цікава людина.
Навчання для нас було понад усе. Ми дуже відповідально ставилися до занять, до підготовки, до відвідування. На механічному факультеті непросто було вчитися, але я за все своє життя ніколи не пожалкувала, що вступила саме на цей факультет. Усі наші викладачі були чудовими, ставилися до нас із розумінням і, водночас, були дуже вимогливими. Куратором у нас була Ольга Олексіївна Подкользіна з кафедри інженерної графіки. Чудовий куратор, людина прекрасної душі, дуже гарний фахівець, якого ми дуже любили й часто згадуємо. Н. Берегова в нас читала інженерну графіку, Я. Кіницький – історію машин і механізмів, А. Пасічник – теоретичну механіку, а І. Сідлецький і М. Зварич постійно влаштовували нам колоквіуми, і ми змушені були допізна сидіти, здавати, вчити… Але саме завдяки їм та наполегливій праці ми стали в житті людьми. Згодом я здобула, як і багато з нас, ще й другу вищу освіту, але завжди пам’ятатиму рідний навчальний заклад.
Отже, спогади про студентські роки залишились тільки найкращі – це була наша молодість… Не завжди є можливість бувати на зустрічах випускників, значно частіше ми зустріаємось випадково, десь на вулиці чи на якомусь заході. Але цьогоріч буде особлива, запланована зустріч, адже минуло 25 років… Ми зустрінемось, і знову й знову пройдемо знайомими коридорами рідної альма-матер…
А сьогоднішнім студентам хотілося б побажати успіхів у навчанні, впевненості у собі, у своїх силах і гарної життєвої стежини. Творіть таке суспільство, у якому було б затишно вам, вашим дітям і вашим батькам.