Згадую з приємністю червень 1971 р. Нас було 60 випускників Хмельницького інституту побутового обслуговування механічного факультету, на той час єдиного в місті вищого навчального закладу. А вступали ми на загально-технічний факультет ЛПІ ім. Федорова, філіал якого був відкритий у м. Хмельницькому.
Ми складали дві групи, які вчились на вечірньому відділенні. Як правило, лекції починались о 18.00 і закінчувались о 22.30. Хочу відзначити великий ентузіазм наших двох груп. Пропусків занять майже не було, і це при тому, що всі ми працювали, але бажання вчитись було велике і відповідальне.
Певна частина студентів мала вже на той час спеціальну освіту після технікумів, а більша частина – вчорашні школярі, після закінчення середньої школи. Треба сказати відверто: необхідно було вписатись у режим навчання, адже, крім теоретичних занять, проходили лабораторні заняття і практичні.
Певна частина студентів мала вже на той час спеціальну освіту після технікумів, а більша частина – вчорашні школярі, після закінчення середньої школи. Треба сказати відверто: необхідно було вписатись у режим навчання, адже, крім теоретичних занять, проходили лабораторні заняття і практичні.
З великою шаною згадую першого директора загально-технічного факультету Ганжурова С.М., який, власне, організував майбутню альма-матір. Без винятку всі викладачі були високоосвіченими фахівцями, які передавали нам знання із загально-суспільних дисциплін, особливо із спеціальних дисциплін. У двох групах були дуже відповідальні старости груп – Зубрицький Олег Петрович, Яновський Леонід Михайлович. Вони були прикладом для інших у навчанні і поведінці. Безумовно, повертаючись у 40-річне минуле і порівнюючи із сьогоденням, можу відверто сказати, що ми хотіли отримати хороші знання, щоб в майбутньому стати хорошими фахівцями.
З великою шаною згадую першого директора загально-технічного факультету Ганжурова С.М., який, власне, організував майбутню альма-матір. Без винятку всі викладачі були високоосвіченими фахівцями, які передавали нам знання із загально-суспільних дисциплін, особливо із спеціальних дисциплін. У двох групах були дуже відповідальні старости груп – Зубрицький Олег Петрович, Яновський Леонід Михайлович. Вони були прикладом для інших у навчанні і поведінці. Безумовно, повертаючись у 40-річне минуле і порівнюючи із сьогоденням, можу відверто сказати, що ми хотіли отримати хороші знання, щоб в майбутньому стати хорошими фахівцями.
У цілому хочу відмітити, що випуск 70-х років ХТІПО був гідним нести славу інженера-механіка в народному господарстві.
